Перелік лекцій

Централізовані та розподілені системи контролю версій

Локальні системи контролю версій

Багато людей в якості одного з методів контролю версій застосовують копіювання файлів в окрему директорію (можливо навіть директорію з відміткою за часом, якщо вони достатньо розумні). Даний підхід є дуже поширеним завдяки його простоті, проте він, неймовірним чином, схильний до появи помилок. Можна легко забути в якій директорії ви знаходитеся і випадково змінити не той файл або скопіювати не ті файли, які ви хотіли.

Щоб справитися з цією проблемою, програмісти давно розробили локальні СКВ, що мають просту базу даних, яка зберігає всі зміни в файлах під контролем версій.

Централізована система контролю версій

Централізована система контролю версій призначена для вирішення основної проблеми локальної системи контролю версій.

Для організації такої системи контролю версій використовується єдиний сервер, який містить всі версії файлів. Клієнти, звертаючись до цього сервера, отримують з цього централізованого сховища. Застосування централізованих систем контролю версій протягом багатьох років була стандартом. До них відносяться CVS, Subversion, Perforce.

Такими системами легко керувати через наявність єдиного сервера. Але при цьому наявність централізованого сервера призводить до виникнення єдиної точки відмови у вигляді цього самого сервера. У разі відключення цього сервера розробники не зможуть викачувати файли. Найгіршим сценарієм є фізичне знищення сервера (або виліт жорсткого диска), він призводить до втрату кодової бази.

Незважаючи на те, що мода на SVN пройшла, іноді спостерігається зворотний хід - перехід від Git’а до SVN’у. Справа в тому, що SVN дозволяє здійснювати селективний чекаут, який має на увазі викачування лише деяких файлів з сервера. Такий підхід набуває популярності при використанні монорепозіторіях, про які можна буде поговорити пізніше.

Переваги:

• загальна нумерація версій;
• дані знаходяться на одному сервері;
• можлива реалізація функції блокування файлів;
• можливість керування доступом до файлів;

Недоліки:

• оновлення робочої копії та збереження змін можливе лише за наявності мережевого з’єднання з основним сервером.

До таких систем відносять Subversion, Concurrent Versions System, Team Foundation Server.

Розподілена система контролю версій

Для усунення єдиної точки відмови використовуються розподілені системи контролю версій. Вони мають на увазі, що клієнт викачає собі весь репозиторій цілком замість викачування конкретних цікавлять клієнта файлів. Якщо помре будь-яка копія сховища, то це не призведе до втрати кодової бази, оскільки вона може бути відновлена з комп’ютера будь-якого розробника. Кожна копія є повним бекапом даних.

Всі копії є рівноправним і можуть синхронізуватися між собою. Подібний підхід дуже нагадує (та й є) репликацией виду master-master.

До даного виду систем контролю версій відносяться Mercurial, Bazaar, Darcs і Git. Остання система контролю версій і буде розглянута нами далі більш детально.

Переваги:

• Кожний з розробників працює зі своїм власним репозитарієм;
• Рішення щодо злиття гілок приймається керівником проєкту;
• Немає потреби в мережевому з’єднанні;

Недоліки:

• не можливо контролювати доступ до файлів;
• відсутня загальна нумерація версій файлів;
• потрібно значно більше дискового простору на сервері для зберігання всіх гілок як глобальних, так й локальних;
• відсутня можливість блокування файлів.

До розподілених систем відносять: Git, Mercurial, Bazaar, Monotone, Codeville, BitKeeper.